Розкрито сучасні контексти існування міфу, які свідчать, яка поширена традиція деміфологізації життєвого світу людини в культурі як середовищі спілкування, цілеспрямованого узгодження позицій, суспільної комунікації створює "конфлікт" усталених і новітніх цінностей. Зазначено, що новітньою проблемою, що загострено демонструє даний "конфлікт" є криза ідентичності, пов'язана зі змінами форм самоідентифікації. Особливості міфології та пов'язене з нею архаїчне "мислення" за умов суспільної трансформації виявляють певні наскрізні історичні смисли, що актуалізуються в суспільствах перехідного типу.

Раскрыты современные контексты существования мифа, свидетельствующие, что распространенная традиция демифологизации жизненного мира человека в культуре как среде общения, целенаправленного согласования позиций, общественной коммуникации создает "конфликт" устоявшихся и новейших ценностей. Отмечено, что новой проблемой, остро демонстрирующей данный "конфликт" является кризис идентичности, связанный с изменениями форм самоидентификации. Особенности мифологии и ассоциированое с ней архаическое "мышление" в условиях общественной трансформации выявляют определенные исторические смыслы, актуализирующиеся в обществах переходного типа.

Розглянуто питання з історії авіації, наведено біографії відомих фундаторів української авіації, зокрема Ф.Ф. Андерса, О.С. Кудашева, П.Г. Подчасова, О.Г. Івченка, Т.М. Башти, К.О. Калініна, О.В. Галуненка, А.Г. Нартова, А.К. М'ялиці, В.С. Букіна. Висвітлено проблеми всесвітньої історії, історії України й архітектури. Наведено відомості про життя та діяльність відомого українського філософа В. Липинського, а також архітекторів В. Городецького та І. Фоміна. Проаналізовано особливості архітектури Софійського собору.

Рассмотрены вопросы истории авиации, представлены биографии известных фундаторов украинской авиации, в частности Ф.Ф. Андерса, А.С. Кудашева, П.Г. Подчасова, А.Г. Ивченко, Т.М. Башты, К.А. Калинина, А.В. Галуненко, А.Г. Нартова, А.К. Мьялицы, В.С. Букина. Освещены проблемы всемирной истории, истории Украины и архитектуры. Даны сведения о жизни и деятельности известного украинского философа В. Липинского, а также архитекторов В. Городецкого и И. Фомина. Проанализированы особенности архитектуры Софиевского собора.

Розглянуто міф, як традиційний, так і сучасний, який "контролює" дійсність, світ реального буття людини і суспільства з позицій ідеалу - космічного універсального порядку. Ідеї та уявлення про перспективи розвитку людини і суспільства одержують статус ідеалу лише за умови набуття безпосередньо суспільного хварактеру, а будь-який ідеал, що функціонує в суспільстві, є суспільним, безвідносно до відображуваного об'єкта в різних формах життєдіяльності людей, інтегруючи в собі естетичний, моральний, релігійний, науковий та інші аспекти його відтворення в суспільній свідомості.

Проведено теоретичну й історичну реконструкцію підстав, філософсько-методологічних засад, ціннісних орієнтацій і культурних контекстів тлумачення міфу як полісемічної категорії, що відтворює трансісторичний та ірраціональний феномен людського буття. Зазначено, що постмодерний поворот, який за традиційним визначенням відбувся в культурі та філософії ХХ ст. посилив інтерес до міфу як до самоцінного начала культуротворчості, а також елемента встановлювальної ідентичності соціальних і етнічних спільнот. Доведено, що міф у постіндустріальному суспільстві виступає як трансісторичний принцип організації масової свідомості. Досліжено специфіку змісту процесу міфотворчості в сучасній Україні, де процес формування міфологем у соціально-політичному бутті дозволяє показати функції міфу в суспільних трансформаціях, архетипні елементи масової свідомості в процесі міфотворчості та прояви їх врізних сферах діяльності.

Проведено соціально-філософський аналіз трансісторичності міфологічного освоєння світу людиною як процесу і результату набуття традиційними міфічними формами новітніх особливостей, існування за умов глобалізації. Розкрито філософсько-методологічні засади, ціннісні напрями та культурні контексти тлумачення міфу як полісемічної категорії, що відтворює трансісторичний, ірраціональний феномен людського буття. Доведено, що міф у постіндустріальному суспільстві - трансісторичний принцип організації масової свідомості (МС). Висвітлено специфіку змісту процесу міфотворчості в Україні у сучасний період, у якому процес формування міфологем в соціально-політичному бутті допомагає розкрити функції міфу в суспільних трансформаціях. Описано архетипні елементи МС в процесі міфотворчості та їх прояви в різних сферах діяльності.

Проаналізовано перебіг структурних реформ у сучасних спільнотах, необхідною умовою яких виступає теоретичне осмислення перебігу реформаторської діяльності та реалізація наукових результатів у реальну практику суспільних перетворень.

Проаналізовано особливості і рівень розвитку вітчизняної еліти як чинники успіху трансформації українського суспільства. Розглянуто соціокультурні детермінанти створення пострадянської еліти, специфіку її формування у соціальному оточенні, де домінували егалітаристські міфологеми. Зроблено спробу дослідити складні процеси взаєморезонування суспільства та його еліти у контексті руху від частини СРСР до національної держави, а також від суспільства агропромислового виробництва - до інформаційного.

Увагу приділено соціально-філософському аналізу сутності лідерства в умовах суспільних трансформацій. Досліджено генезу проблеми становлення лідерства та поглибленого розуміння природи й сутності даного феномена. Проведено комплексний аналіз процесу соціалізації індивідів з лідерськими установками. Виокремлено чіткий перелік основних властивостей та якостей людини, що необхідні для реалізації лідерства як суспільно-політичного явища. Досліджено фактори детермінантного впливу на становлення очільництва в громадянському суспільстві. Особливу увагу приділено розбіжностям в ціннісних вимірах лідерів з гуманістичними та авторитарними (деспотичними) установками. Здійснено спробу раціоналізувати вчинки лідерів викликані ірраціональними прагненнями. Зауважено, що деспотичний (ірраціональний) вид політичного очільництва в більшості випадків призводить до регресу громадянського суспільства та держави в цілому.